Педагогіка як наука, культура, практика
1. Знайдіть у словниках визначення понять: «педагогіка», «наука», «культура», «практика», «педагогічна наука», «педагогічна практика».
Педагогіка – наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини — про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
Наука – сфера діяльності людини, спрямована на одержання нових знань про навколишній світ. Основою науки є збір, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують природні або суспільні явища, які досліджуються, та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.
Культура – сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил всередині соціуму для його збереження та гармонізації.
Практика – доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури. Практика — діяльність, за допомогою якої людина змінює, перетворює світ . Людина, як суспільна, матеріальна істота, що наділена свідомістю, змінює дійсний світ у трьох вимірах.
2. Що вивчає педагогіка? (Які об’єкт і предмет педагогічної науки ?).
Об'єктом педагогічної практики є реальна взаємодія учасників педагогічного процесу, а предметом – закономірності, прийоми, способи, методи та засоби цієї взаємодії, зумовлені його цілями, завданнями та змістом.
3. Заповніть таблицю:
| Основне призначення педагогіки як | Обґрунтування | |
| Науки | розвиток особи; виховання особи; утворення особи; навчання особи; виховні відносини; формування особи. |
Педагогіка – наука про виховання, освіту і навчання людини на всіх вікових етапах його розвитку. Предмет педагогіки – виховання як особлива функція суспільства. |
| Культури | Духовне та культурне виховання підростаючого покоління | Вивчення розвитку культури, традицій, матеріальних та духовних цінностей. Розвиток та виховання власних цінностей з огляду на минуле. |
| Практики | Використати практичні навички у вихованні нового покоління | Використати практичні навички у вихованні нового покоління |
У структурі спілкування виокремлюють такі аспекти:
1) комунікативний‒ обмін інформацією;
2) інтерактивний‒ організація взаємодії між індивідами, які вступають у спілкування;
3) перцептивний‒ сприймання людини людиною.
Аспекти спілкування тісно пов'язані між собою. Адже інформацію необхідно не тільки прийняти, а й осмислити. Передавання, приймання, розуміння інформації зумовлюють взаємозв'язок «діяльність ‒ спілкування ‒ пізнання». Обмінюючись інформацією, партнери впливають один на одного.
5. У чому полягає відмінність між вивченням дитини вчителем і вченим?
Потрібно розрізняти науково-психологічне дослідження учня та вивчення вихованців педагогом. Дослідник вивчає психіку дитини з метою поповнення наукових знань про неї, виявлення нових закономірностей, умов прояву психічних явищ тощо. У професійній діяльності педагога вивчення психіки дитини носить практичне спрямування, зорієнтоване на підвищення ефективності навчання й виховання дітей. Знати особливості кожної дитини педагогу необхідно для забезпечення індивідуального підходу у роботі з нею. При цьому педагог не поповнює наукових знань з психології, а використовує їх для визначення рівня розвитку своїх вихованців, простежує їх прояв у кожної конкретної дитини. Робота з дітьми, яку проводить педагог, дозволяє йому постійно спостерігати за своїми вихованцями протягом їх перебування у навчальному закладі, яке триває роками. Спілкуючись та співпрацюючи з дитиною у ході виконання побутових процесів, під час прогулянок, ігор, уроків, педагог має змогу простежувати зміни у психіці дитини, оцінювати їх динаміку. В обов’язки педагога входить виконання діагностичної функції, тобто вивчення своїх вихованців у контексті освітньо-виховної роботи з ними. Діагностична функція полягає в оцінці знань, умінь, навичок, вихованості, розвитку дитини у тісному зв’язку з встановленням особливостей навчально-виховного процесу – зокрема причин, що перешкоджають досягненню бажаного ступеня розвитку рис і якостей особистості та факторів, які сприяють успішному досягненню цілей освітиПедагог не просто організовує різноманітні форми навчально-виховної роботи з дітьми, а вивчає дітей у процесі їх реалізації, вносячи згодом доцільні зміни в їх проведення з урахуванням виявлених резервівЗавдання стосовно вивчення дітей педагогом навчальної установи полягають у тому, щоб забезпечити нормативні умови для розвитку їх психіки, гнучко перебудовувати їх у разі несприятливого впливу на поведінку дитини, вчасно помітити відхилення в ході психічного розвитку, спрогнозувати подальший розвиток дитини та здійснити потрібну профілактику можливих проблем психічного розвитку. Без цього неможливі ефективне виконання педагогом своїх обов’язків, творчий підхід у його роботі. Для реалізації дослідницької функції педагогу необхідно володіти міцними знаннями з вікової, зокрема дитячої, психології. Педагог спирається на знання як загальних закономірностей психічного розвитку особистості (динамічні та змістовні його особливості), так і знання про розвиток окремих психічних функцій, властивостей в умовах чимдалі складніших видів діяльності та спілкування дитини. Знання про психіку дитини повинні відзначатись цілісністю, узагальненістюта системністю, що зумовлені розумінням взаємозв’язку між окремими напрямками у розвитку психіки дитини: форм її активності, психічних властивостей та процесів, здібностей та мотивів. Повноцінне виконання педагогом професійних функцій неможливе без усвідомлення ним своєї ролі у навчально-виховному процесі з дітьми. Для дитини – педагог виступає старшим, розумним товаришем, партнером по співпраці, завжди готовим прийти на допомогу. Педагог повинен володіти витримкою, тактом, не припускати у своїй поведінці грубих інтонацій, викриків, вміти підтримувати у себе позитивний, оптимістичний настрій. Кожен педагогічний працівник працює разом з колегами над спільними задачами навчання й виховання дітей, і у системі сучасної освіти велике значення має наступність у роботі всіх учасників педагогічного процесу.
Висновки про особливості вивчення педагогом психічних особливостей дитини:– вивчення дітей педагогом має практичну спрямованість на розуміння причин їх поведінки, визначення їх схильностей, створення умов для їх розвитку;– для отримання об’єктивного знання про своїх вихованців педагог користується спостереженням у контексті організації ним навчально-виховного процесу з дітьми;– діагностична функція професії педагога спирається на глибокі знання ним дитячої психології.
6. Прокоментуйте наступні міркування педагогів:
Завдання сучасної національної школи — розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність. З огляду на це велике значення має формування в учнів творчого потенціалу, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, потреба ставити і вирішувати нові проблеми.
Сухомлинського, саме своєчасно і міцно сформоване вміння вчитися дає можливість розвинути пізнавальну активність учня, стає основою культури інтелектуальної праці.
Один з перших дослідників розвитку пізнавальної активності, відомий дидакт М. О. Данилов зазначав, що її суть виявляється в потребі учнів самостійно мислити, у здатності орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити завдання і знайти підхід до його розв'язання. Пізнавальна активність виявляється, наприклад, в умінні самостійно аналізувати складні навчальні задачі й виконувати їх без сторонньої допомоги і характеризується певною критичністю розуму школяра, здатністю висловлювати свою думку незалежно від суджень інших.
Мета сучасної початкової школи – забезпечити формування особистості дитини, цілеспрямовано виявляти й розвивати здібності, формувати уміння та бажання вчитися, створити умови для самовираження школярів у житті.
На сучасному етапі часто доводиться констатувати, що в учня не сформувалися потреби в знаннях, немає інтересу до навчання. Тому й виникає необхідність в розвитку пізнавальної активності учнів.
Ця проблема розглядалась як сучасниками, так і класиками педагогіки. Над нею працювали В. Сухомлинський, Я. Коменський, К. Ушинський, О. Митник, О. Савченко, В. Кириленко та багато інших.
Основна мета роботи вчителя з активізації пізнавальної діяльності учнів полягає в розвитку їх творчих здібностей. З психології відомо, що здібності людини, в тому числі і учнів, розвиваються в процесі діяльності. Засобом розвитку пізнавальних здібностей учнів є вміле застосування таких методів і прийомів, які забезпечують високу активність учнів у навчальному пізнанні. Методи і прийоми активізації, що їх застосовує вчитель, повинні містити рівень пізнавальних інтересів учнів, бо непосильні завдання можуть підірвати віру їх у свої сили і не дадуть позитивного ефекту.
Комментариев нет:
Отправить комментарий